жарт

коли над нами небо голубіє,
І знов - від подиху весни - цвіте земля,
То лиш останній дурень не здуріє!
Такого - жаль... На щастя - то не я!

* * * :)

юначе...

Ой не біжіть слізки по щічках рум'янЕньких,
Ой посміхнись до мене, миле личко, гарненько,
Я ж Тебе цілуватиму в ніжні губки без ліку!
Я ж Тебе любитиму - безтями, довіку!

* * *

Думка ножем по серцю ходить
Чи справді Ти мене зовсім не любиш,
Чи справді на мене тримаєш погорду,
Чи справді Ти швидко все забудеш,
Щасливе забудеш, тяжкеє - згадаєш,
І скажеш, що Ти мене іншим не знаєш,
Потішишся з того, що я караюсь,
І хочеш почути лише, що я каюсь...

* * *

якось подумалось

/зрілість - не зрілість, старість - не старість...?/

не може бути запізнілим щастя ...
біда не може бути передчасна...
біда завжди невчасна...
смерть передчасна...
так як неминуча... 
* * *

щастя

Сьогодні я щасливий!
Чомусь мені соромно...
Тупість щастя - нестерпна!...
Вона вимагає від мене
Байдужості, безвідповідальності,
Нечулості, функціональності...
Сьогодні я щасливий!
Завтра в мене багато справ...
Нема часу
Думати про дурниці,
Треба відпочити,
Завтра в мене
Багато
Важливих
Справ...

* * *

тримаєм оборону

Колись ми були "армія" -
Одне єство, одна чота!
Злетіли роки славнії -
Лишилась ... самота...
Погіршились обставини,
Нас мало, ми - окремі,
Ми... просто відступаємо,
Та ми - не полонЕні!
Та все ж,... ми відступаємо...
Хоч молоді - до скону!...
Ми перед часом й вічністю
Тримаєм оборону... :)

* * *

заповіт /пісня/

Життя прожити - то не поле перейти...
/народна мудрість/

Живіте так, мов ідете по полю,
Вдихайте пахощ трав на повні груди,
Небесна голубінь - то ваша Доля,
Та що була, що є, і та, що буде...

Забудьте зло, з птахами полетіте
На поклик Сонця - пісню щебетати!
І в світлі, у повітрі, у росі
Радіти, і сміятись, і... ридати...

Любіть життя за кожну його мить!
Даруйте усміх світові довкола!
Не бійтесь! - то Життя, мов птах, летить
До волі, до любові і до Бога...

* * *

нема заслуги

Якщо нема вини у циганчати,
Що, брудне, жебрає чи крАде грошенята,
То й у професора - нема заслуги,
Що у науці він здійснив потуги...
Не варто тим бундючитись, що є...
Бо то, як видно,... просто Бог дає ...

* * *

камінь спотикання...

Хоче вчений знати Всесвіту майбутнє,
Щоб шляхи до щастя людству прокладать...
В Бога ж він просив би милості і ласки,
Та свогО майбутнього... не хотів би знать...

* * * :)

прощати і любити

Людина прагне - Всесвіт підкорити!
Його минуле і майбутнє охопити,
В кайдани формул міцно закувати
Й в тюрмі теорії, за гратами тримати...
Та Всесвіт лиш поблажливо сміється -
Ніяк його скорити не вдається!
І, якщо хочем Всесвіт ми пізнати,
Себе при цьому мусим розгадати.
Навчитись інших розуміти,
Прощати,
І любити!...

* * *

апорії часу

Якщо би час так стрімко не летів,
Не встигли б зорі і галактики створитись,
Не встигли би квазари засвітитись,
Не встигли б люди на Землі з'явитись...
Тоді сьогодні не могли б вони любитись,
Страждати, плакати, журитись,
Чи то сміятись, веселитись,
На небо зоряне дивитись...
Робити, словом, те, на що хто здатний,
Коли той час так стрімко мчить.
Нещадний...

* * *

їй-богу, варто розміняти
роки журби на щастя мить
і якщо час до неї мчить
тоді не варто шкодувати
нехай він швидше пролетить!

:)

* * *

зажурений всесвіт

Мабуть, дивується і журиться наш Всесвіт...
Здавалось, тільки вчора він постав,
А вже  мільярди років пролетіли,
І навіть всесвіту Час  не пошкодував...
Пенсійний вік у більшости галактик,
І все, що мало, вже сколапсувало, :)
Пройшла пора народження квазарів,
Космологічний зіграно сценарій!...
Минає вже космологічна осінь,
І ентропійна наступа зима...
 
А, може, то лиш обриси чіткішають
Границь людського духу і ... ума?! :)

* * *

ми - є

чи можна жити й не грішити
чи можна ближнього любити
про пекло думати, про рай
коли цвіте у серці гай
коли стрілою дні летять
коли роки безумно мчать
коли життя - бере своє
прости ж нас Боже, що ми - є! ... :)

* * *

чиясь реальність

зароблю трохи грошей,
проливши трохи крові -
потрачу трохи грошей,
куплю трохи Любові...

* * *

запитаннячко...

Що може бути краще, аніж гроші? -
Вони приносять спокій нам душевний.
Чому ж Ти, Христе, душі... потривожив?
Сказавши, що вони - безсмертні...
 * * *

чому...?

Не варто мучитись і відповідь шукати:
"Чому в житті і мудрий є, і дурень?"
То лиш статистика розподілу така
У гаусівському полі збурень...

* * *

думки про велич

Хто прагне величі,
Той, звісно, не величний.
Хто бачить величі нікчемність,
Той - величний? ...
Ні... Того мало...
Треба мати здатність
Любити світ, людей,
І навіть не здогадуватись,
Що існує велич...
Такий - величний?
Ні... Він просто
Є улюбленцем
У Бога :)

* * *

сучасне

сучасне завжди буде тимчасовим -
шукайте тільки вічності джерел!
журіться, що женетесь за сучасним -
щасливі будьте, творячи майбутнє...!

* * *

природній всевідбір

Чому не заздрим ми так сильно
Людським майбутнім поколінням,
Як нинішнім, котрі щось мають
Й на нас чванливо поглядають...?
Чому не тішить нас наш час,
Коли є дещо і у нас,
Чого не мали й королі
В часи "минулі, темні, злі" ?
Чому ж то ми не є щасливі,
Хоч кожен атом в кожнім тілі
Колись творивсь у надрах зір?-
Псує природній все відбір...
Він атомам не є загроза -
Такий відбір - життєва проза...
І кожен, хто його здолав -
Той тест на людяність... чи здав?
Чому нема позаземних цивілізацій?... -
У Всесвіті немає "переможних націй"! 
Вони спочатку всіх перемагають,
Потім себе, потім - зникають...

Можливо, тим вирішується спір:
Такий - для розуму - природній всевідбір.

* * *

кохання не...

Кохання – не юридична угода,
Що меж форсмажору фіксує згоду:
“Ти мене любиш, я тебе люблю,
Ти мене губиш, я тебе згублю”.
Кохання – то зречення, клятва, молитва,
За щастям якась неймовірна гонитва!...
Ні, не гонитва -
Миттєвий промінь,
Спалах пожежі,
Нестримна повінь,
Зруйнований спокій,
Збентежений розум,
Здивований розум,
Підкорений розум,
Весняні квіти
І літні грози,
Осіння журба,
Зимові морози
Й знов -
Запах п’янкий
Весняного цвіту,
Дарунок долі!
Народження світу!

* * *

прыродний всэвидбир

П Е Р Е К Л А Д И
де-яких своїх віршів
на...
Прыродний Всэвидбир

Мы не завидуем - и это вне сомнений -
Возможностям грядущих поколений.
Но..., мы завидуем - и это тоже верно -
Себе сегодняшним - живущим не... примерно
К имущим власть и деньги зависть гложет,
И более ничто уж не тревожит...
Но потому-то счастья нынче нет!
Хоть и у нас есть то, о чем когда-то
Во времена минувших "темных лет"
И не мечтал ни князь, ни император...
Так почему ж в наш просвещенный век
Не может быть счастливым человек,
Лишь зная: "каждый атом в теле
Рожден звездою!" ... может, в самом деле...
Но это - схоластичный разговор.
Тут "портит все" ... естественный отбор!
Он атомам, понятно, - не угроза,
Такой отбор, если угодно, Жизни проза...
Смешно... но! -
Жизнь по правилам отбора человеку
Грозит потерей... человечности.
Навеки.

- Не видно внеземных цивилизаций во Вселенной?
- Не может быть "разумных победителей", наверной...!

... Возможно, это и решает спор -
Таков - для разума - естественный отбор.

* * *

сучаснэ

"Современное" - всегда временное, проходящее...
Так какое ж тогда оно "настоящее"?
"Современный" - это диагноз: "временный",
Суетлив и поверхностен человек со-врЕменный,
В погоне за модой  время всегда догоняющий,
В погоне за временем се6я безвозвратно теряющий...
Истоки истин недостижимы этому суетливому воинству...
Как, впрочем, и истоки достоинства...

* * *

спэциальна тэория видносности

сегодня чей-то вектор - европейский,
и чей-то - даже проамериканский,
ну и конечно же - евроазийский,
а чей-то - и австралоафриканский...
В геометрическом таком политиканстве
Истории витки вершатся вновь...
И, как в псевдоевклидовом пространстве,
В них относительные - правда, честь, любовь...

* * *

зажурэный всэсвит

Возможно, что Вселенная вздыхает:
Казалось ей - она так молода!
Но... миллиард двадцатый набегает,
И время - беспощадно, как всегда.
Вот  у галактик - возраст пенсионный,
Квазаров эра - минула навек,
Материя стареет барионная...
Плохи дела... Невесел Человек...
Близка к концу космологическая осень,
Близка к началу энтропийная зима...
Но, может, это только очертания
Границ его "величного сознания" -
Любви, надежды, веры и... ума?!

* * *

чому?

Не надо лишних мыслей и волнений:
"Зачем живет и мудрый, и глупец?" -
Это лишь свойства стат. распределений
На гауссовом поле возмущений...

* * *

видноснисть

Приобрели мы как-то Относительность...
Без слез расставшись с Абсолютом, с Вечностью,
И... потерялись, сохраняя бдительность,
Где-то между Нулем и Бесконечностью,
Где относительны и время и пространство,
Любая точка - "центр мирозданья",
И вот блуждаем мы космическими тропами
И мира внешнего, и ... своего сознания...

щастя

Неужто счастье - просто пик высокий
на гауссовом поле флуктаций:
желаний человеческих, страданий,
надежд, усилий, и мечтаний,
и..., в асимптотике, ... галлюцинаций?

* * *

людына и Всэсвит

Человек желает - покорить Вселенную!
И с таким желанием он, как с ношей бренною,
Будущим Вселенной тщится овладеть,
В кандалы моделей прошлое одеть,
Строит он теории - здания тюремные,
За решеткой формул место для Вселенной!
Что ж в ответ Вселенная?... Она - добродушная
И играет с нами, якобы послушная,
Якобы не против, чтобы нам поддаться,
Но и нам при этом надо постараться:
Понять, видно, надо нам себя самих,
Надо научиться понимать других,
Надо, может, прежде нам другими стать? -
Частью быть Вселенной, а не "покорять"...?
Надо, может, как-то по-другому жить? -
Верить научиться.
Прощать.
И любить.

* * *

баллада про заhублэного...

За жизнь хватался непоколебимо!

И жизнь в нем бурлила и играла!

Творение страстей неотвратимых,

Он был по форме и по сути идеалом!

Все предки рода за него сражались,

Ни крови не щадя своей, ни пота,

И если надо, с жизнью расставались,

Чтоб генофонд улучшить хоть на йоту,

И вот он есть, породист, чистокровен!

Сверкает совершенством аксиомы!

Средь спермобратии как лидер - безусловен!

К свободе рвется каждой хромосомой!

Лишь ожидал в хмельном волнении старта,

И трепетал в порыве вдохновения,

Он, преисполнен львиного азарта,

Готов был плыть рекой осеменения!

И знал, что в этом диком марафоне

Судьбы дано ему благословение,

Взойдет и процветет он в женском лоне -

В судьбу свою он верил без сомнения!

И грянул выстрел страсти долгожданный,

К свободе, прочь с проклятого тоннеля,

В широкий мир, загадочный, желанный,

Егей, неситесь, жизни карусели!

Дорогу первому! С дороги, недоноски!

Летел вперед, надежд и силы полный,

Летел вперед он, как по гладким доскам,

По спинам братии своей единокровной...

Не всяк мог выжить в этом испытании,

Кто слаб был - гибли, падая на спИну,

Но он - неотвратим в своем желании,

Мечта близка и, значит, воплотима!

И вдруг... Судьба, будь проклята навеки!

С невидимой преградой столкновение -

И... хриплый стон несчастного калеки,

И судорга предсмертного мгновения,

Назад! Назад! Ужасен смерти взгляд!

Но сзади напирали и душили,

А спереди - незримая преграда,

Боролся с нею он, теряя силы...

Коварство зла... Слепой жестокий фатум...

ИскрА надежды в гаснущем сознании -

Казалось бы, свобода где-то рядом!

Иллюзия... Насмешка на прощание...

И - все... Конец несбывшимся мечтаниям...

На старте смерть, бессмысленна, страшнА...

Лиш далее - времени неспешные старания,

И облегчение... и покой... и тишина....

Ровняйсь! - давинчи, моцарты, гомеры,

Наполеоны с цезарями - Смирно!

Он мог бы стать началом Новой Эры!

И славы удостоиться всемирной!

Но... лишь судьба поджала губы криво

И с нею смерть дыхнула чем-то трупным, -

Хозяин снял с себя презерватив

И выбросил в окно его, на клумбу...

Цветная ночь, цветы благоухают,

Симфонии цикад неповторимы...

О, как несчастен тот, кто умирает,

Когда вокруг поются Жизни гимны!

Вращалась и неслась во мгле планета,

И Жизнь шла своею чередою,

Сквозь небо в пропасть падала комета,

Похожа чем-то на сперматозоид....

автор - О. Малашэвськый
перевод Ю. Чорния